Corporate decision-making multiagent models

Abstract

Any goal-oriented activity is related to decision-making, that is why intuitive understanding of the content and structure of decision-making problems is fairly obvious. Nevertheless, until now, there has not been developed a sufficiently general theory of decision-making. This is primarily caused by the diversity of the tasks of decision-making without explicit intersections in their formal structure and substantive content. Therefore, this research is limited to the class of problems where decisions are made by a variety of decision-makers between whom the information necessary for decision-making is distributed, and who operate in parallel interacting with each other in the decision-making process. Designing a structure of a decision-maker group interaction, and interactions between them for real time effective management of a complex, large-scale system has been discussed. The authors have attempted to combine, on the methodological level, the classic concept of decision-making, approaches to economic system distributed management and multi-agent modelling. Thus, designing a structure in which problems of distributed control can be successfully presented has been described. The proposed approach is based on the assumption that none of the decision-makers have a complete and accessible to them system model. The proposed structure can be used for a corporate organization design in which a person is one of the resources for decision-making.

Будь-яка цілеорієнтована діяльність пов'язана із прийняттям рішень, тому інтуїтивні уявлення про зміст і структуру проблеми прийняття рішень досить очевидні. Проте до сьогодні не існує деякої досить загальної теорії прийняття рішень. Причини цього слід шукати, перш за все, у різноманітності завдань прийняття рішень, які не мають явних перетинів у їхній формальній структурі та змістовному наповненні. Тому справжню роботу обмежено класом тих завдань, у яких рішення приймає безліч осіб, між якими розпо- ділено необхідну для прийняття рішення інформацію, і які функціонують паралельно, взаємодіють між собою у процесі прийняття рішення. Розглянуто проблему проектування структури взаємодії групи осіб, які приймають рішення, і взаємодій між ними для ефективного управління складною, великомасштабною системою в режимі реального часу. Авторами зроблено спробу на методологічному рівні об'єднати класичні концепції прийняття рішень і підходи до розподіленого управління економічними системами та мультиагентне моделювання. Таким чином, у роботі відображено процес проектування структури, у межах якої може бути успішно подано проблеми розподіленого управління. Запропонований підхід засновано на припущенні про те, що жодна з осіб, які приймають рішення, не має повної й доступної їй моделі системи. Запропоновану структуру може бути використано для проектування організації, у якій людина як один із ресурсів прийняття рішення.

Любая целеориентированная деятельность связана с принятием решений, поэтому интуитивные представления о содержании и структуре проблемы принятия решений достаточно очевидны. Тем не менее, до настоящего времени не существует некоторой достаточно общей теории принятия решений. Причины этого следует искать, прежде всего, в разнообразии задач принятия решений, не имеющих явных пересечений в их формальной структуре и в содержательном наполнении. Поэтому настоящая работа ограничивается классом тех задач, в которых решения принимаются множеством экономических агентов, между которыми распределена необходимая для принятия решения информация, и которые функционируют парал- лельно, взаимодействуя между собой в процессе принятия решения. Рассмотрена проблема проектирования структуры взаимодействия группы агентов, принимающих решения, и взаимодействий между ними для эффективного управления сложной, крупномасштабной системой в режиме реального времени. Авторами предпринята попытка на методологическом уровне объединить классические концепции принятия решений, подходы к распределенному управлению экономическими системами и мульти-агентное моделирование. Таким образом, в работе отражен процесс проектирования структуры, в рамках которой могут быть успешно представлены проблемы распределенного управления. Предлагаемый подход основан на предположении о том, что никакой из агентов, принимающих решение, не имеет полной и доступной ему модели системы. Предлагаемая структура может использоваться для проектирования организационной структуры корпорации, в которой человек выступает в качестве од- ного из ресурсов принятия решения.