Концепції зниження витрат на виготовлення машинобудівної продукції

Abstract

Запропоновано новий теоретичний підхід до визначення собівартості обробки деталей машин, що розглядає взаємозалежними основні статті витрат: на заробітну плату робітника-верстатника й на різальний інструмент. Доведено, що зі збільшенням продуктивності обробки собівартість змінюється по екстремальній залежності, проходячи точку мінімуму. Теоретично встановлено й експериментально підтверджено, що в точці мінімуму собівартості обробки витрати на заробітну плату робітника-верстатника приблизно в 4 рази перевищують витрати на різальний інструмент. Експериментально встановлено, що питома вага різального інструмента в сумарних витратах на операцію механічної обробки незначна і становить у середньому 3 %. Доведено, що це дозволяє істотно збільшити швидкість різання й відповідно продуктивність обробки, а також зменшити витрати на заробітну плату робітника-верстатника без помітного збільшення витрат на інструмент. Для реалізації даної умови необхідно використовувати більш прогресивні, хоча й дорогі, різальні інструменти зі зносостійкими покриттями, що характеризуються високою стійкістю й можливістю багаторазового збільшення швидкості різання й продуктивності обробки.

Предложен новый теоретический подход к определению себестоимости об-работки деталей машин, рассматривающий взаимосвязанными основные статьи затрат: на заработную плату рабочего-станочника и на режущий инструмент. Доказано, что с увеличением производительности обработки себестоимость изменяется по экстремальной зависимости, проходя точку минимума. Теоретически установлено и экспериментально подтверждено, что в точке минимума себестоимости обработки затраты на заработную плату рабочего-станочника приблизительно в 4 раза превышают затраты на режущий инструмент. Экспериментально установлено, что удельный вес режущего инструмента в суммарных затратах на операцию механической обработки незначителен и составляет в среднем 3 %. Доказано, что позволяет существенно увеличить скорость резания и соответственно производительность обработки, а также уменьшить затраты на заработную плату рабочего-станочника без заметного увеличения затрат на инструмент. Для реализации данного условия необходимо использовать более прогрессивные, хотя и дорогостоящие, режущие инструменты с износостойкими покрытиями, характеризующиеся высокой стойкостью и возможностью многократного увеличения скорости резания и производительности обработки.

A new theoretical approach has been proposed in order to determine the cost needed to machine parts processing; it considers the following heads of expenditure: wages of a machine operator and money needed to buy the cutting tool. It has been proved that with the increase of processing power the cost changes via extreme dependence when passing the minimum point. It has been theoretically established and experimentally confirmed that at the the minimum point the cost for paying a machine operator is approximately 4 times higher than that needed to pay for the cutting tool. It has been experimentally found that the share of the cutting tool in the total cost of machine operation is small, on the average it is 3 %. This significantly increases the speed of cutting and therefore production efficiency, and reduce costs for paying a machine operator with no noticeable increase in costs needed to buy the instrument. To implement this condition there should be used more advanced, though costly, cutting tools with wear-resistant coatins, characterized by strong resistance and the possibility of multiple increase of cutting speed and production efficiency.