Аналіз світового досвіду формування університетської автономії

Abstract

Зміна методів і механізмів взаємодії суб’єктів ринку освітніх послуг та держави є фокусом модернізації систем вищої освіти всіх країн в XXI столітті. В умовах побудови інноваційного суспільства важливою передумовою виконання вищими навчальними закладами своїх фу-нкцій є університетська автономія. Мета статті полягає в узагальненні теоретико-методичного та аналітичного забезпечення формування складових університетської автономії в країнах світу, що спрямовано на виділення тенденцій у формуванні оптимального співвідношення державних і ринкових механізмів у системі вищої освіти. Методологічною та інформаційною основою дослідження виступили монографії науковців, в яких висвітлюються проблеми формування автономії ВНЗ, матеріали періодичних видань та ресурси Internet із зазначеної проблематики. При проведенні дослідження використано методи компаративного аналізу, системного та логічного аналізу, метод узагальнення інформації. У результаті дослідження було проведено компаративний аналіз історії розвитку ідеї університетської автономії, розглянуто специфіку організації університетів з позиції автономії та надано характеристику принципів й ознак автономії ВНЗ за країнами світу. В якості аналітичного забезпечення дослідження розглянуто для кожної компоненти інституційної автономії, а саме академічної, фінансової, організаційної та кадрової, індикатори та їх вагу, у відповідності з якими оцінюється загальний рівень університетської автономії. В результаті проведеного аналізу зроблено висновок, що в основі реформування системи сучасної вищої освіти знаходиться ідея створення університетської автономії, яка базується на оптимальному співвідношенні автономності ВНЗ та їх державного регулювання та передбачає різний ступінь автономії в різних сферах діяльності університету: академічній, фінансовій, організаційній та кадровій. Практичне застосування результатів дослідження полягає у вико-ристанні виділених індикаторів за кожною компонентою інституційної автономії для визначення загального рівня автономії ВНЗ та управління нею.

Изменение методов и механизмов взаимодействия субъектов рынка образовательных услуг и государства является фокусом модернизации систем высшего образования всех стран в XXI веке. В условиях построения инновационного общества важной предпосылкой выполнения высшими учебными заведениями своих функций является университетская автономия. Цель статьи состоит в обобщении теоретико-методического и аналитического обеспечения формирования составляющих университетской автономии в странах мира, направленное на выделение тенденций в формировании оптимального соотношения государственных и рыночных механизмов в системе высшего образования. Методологической и информационной основой исследования выступили монографии ученых, в которых освещаются проблемы формирования автономии вузов, материалы периодических изданий и ресурсы Internet по указанной проблематике. При проведении исследования использованы методы сравнительного анализа, системного и логического анализа, метод обобщения информации. В результате исследования был проведен компаративный анализ истории развития идеи университетской автономии, рассмотрена специфика организации университетов с позиции автономии и охарактеризованы принципы и признаки автономии вузов по странам мира. В качестве аналитического обеспечения исследования рассмотрены для каждой компоненты институциональной автономии, а именно академической, финансовой, организационной и кадровой, индикаторы и их вес, в соответствии с которыми оценивается общий уровень университетской автономии. В результате проведенного анализа сделан вывод, что в основе реформирования системы современного высшего образования лежит идея создания университетской автономии, которая базируется на оп-тимальном соотношении автономности вузов и их государственного регулирования и предусматривает разную степень автономии в различных сферах деятельности университета: академической, финансовой, организационной и кадровой. Практическое применение результатов исследования заключается в использовании выделенных индикаторов по каждой компоненте институциональной автономии для определения общего уровня автономии вузов и управления ею.

Changing the methods and mechanisms of interaction between the subjects of the market of educational services and the state is the focus of modernization of higher education systems of all countries in the 21st century. In the conditions of building an innovative society, an important prerequisite for the performance of higher education institutions' functions is university autonomy. The purpose of the article is to generalize the theoretical and methodological and analytical support for the formation of the constituent parts of the university autonomy in the countries of the world, aimed at identifying trends in the formation of the optimal correlation of state and market mechanisms in the higher education system. The methodological and informational basis of the research was made by monographs of scientists, which highlight the problems of the formation of the autonomy of universities, the materials of periodicals and the resources of the Internet on these issues. During the research, methods of comparative analysis, system and logical analysis, a method of generalizing information were used. As a result of the research, a comparative analysis of the history of the development of the idea of university autonomy was conducted, the specifics of the organization of universities from the point of view of autonomy were examined and the principles and attributes of the autonomy of universities in the countries of the world were characterized. As an analytical support, the studies examined for each component of institutional autonomy: academic, financial, organizational and personnel, indicators and their weight, which assesses the overall level of university autonomy. The result of the analysis is the conclusion that the idea of creating a university autonomy is based on the optimal correlation between the autonomy of universities and their state regulation and provides for a different degree of autonomy in various fields of the university: academic, financial, organizational and personnel. The practical application of the results of the study consists in using the selected indicators for each component of institutional autonomy to determine the overall level of autonomy and management of universities.