Вплив вивчення першої іноземної мови (англійської) на вивчення другої іноземної мови (французької) у середовищі рідної мови

Abstract

Стаття присвячена аналізу міжмовного впливу при навчанні другої іноземної мови. У статті зазначено, що вивчення додаткової мови є потенційно складнішим процесом, ніж засвоєння першої іноземної мови, оскільки при цьому необхідно враховувати процеси, пов'язані з оволодінням рідною мовою. Увага дослідження зосереджена на тому, що при вивченні першої іноземної мови рідна мова з усіма її відмінностями також завжди знаходиться у центрі уваги. Автори наголошують на тому, що учень, який знаходиться в українському або російському мовному середовищі, для оволодіння мовою, написаною латиницею, повинен почати з вивчення її алфавіту, потім звуків та їх характеристик, що відрізняються від однієї мови до іншої. Саме з цієї причини у статті розглядається тримовна взаємодія, за якої увага має бути зосереджена на русі злиття трьох систем, що значно відрізняється від двомовної взаємодії. Автори акцентують увагу на тому факті, що лінгводидактика часто нехтує додатковим рухом між мовами, орієнтованим на підкреслення контрастів, присутніх в мовних парах, а також між трьома мовами. Як і будь-який користувач мови, людина двомовна прагне заощадити свої когнітивні здібності і робить це за рахунок максимально можливого скорочення прогалин, які відмежовують дві мови, що вивчаються. Автор наголошує на тому, що учні, які розглядаються в роботі, звертаються до англійської як до мови-мосту, оскільки різниця між французькою та англійською мовою для них скорочена. Авторами використано методики порівняльного аналізу у рамках перехресного дослідження та показано, що інтерференції, які спостерігаються при цьому, змінюються залежно від рівня компетенції в першій іноземній мові (ІМ1), а також з підвищенням рівня оволодіння французькою мовою (ІМ2). Подібні висновки можуть стати основою для подальшого аналізу можливості міжмовних впливів. Загалом підкреслено, що вищезазначені аспекти є досить важливими елементами в діагностиці джерел помилок до того моменту, як учень може розвинути міжмову, що застигла в його свідомості. На цьому етапі вчитель, усвідомлюючи всі ці відмінності, подібності та узгодження, може адаптувати свої стратегії навчання.