Зображення родинних зв’язків у французьких, турецьких та українських прислів’ях та приказках

Abstract

В статті зроблено спробу класифікувати прислів’я та приказки з теми родинних відносин за змістом та головною ідеєю висловлювання, а також знайти більш менш близькі еквіваленти на лексичному матеріалі декількох мов (французької, турецької та української) як представників західноєвропейської, східної та східноєвропейської культур. Вивчення паремій в різних мовах та їх порівняння з рідною дає більш глибоке розуміння інших культур та допомагає покращити міжкультурну комунікацію. Як показав аналіз, це не завжди виявилося можливим. Ми встановили, що деякі паремії мають аналоги з дослівним, буквальним перекладом навіть в генетично неспоріднених мовах, а деяким потрібен більш менш близький за змістом еквівалент. Трапляються і такі випадки, коли навіть приблизного еквіваленту знайти не вдається. На це впливають не тільки різні граматичні структури порівнювальних мов, але й розбіжності в культурах, ментальності, релігіях (іслам, католіцизм, православ’я), особливості традицій країн та історії розвитку мов різних народів, тощо. Проведений аналіз доводить, що в зображенні родинних зв’язків у трьох порівнювальних мовах є багато спільного. Так, ми спостерігаємо ідентичні, паралельні, а іноді і однакові взаємовиключні формули родинної взаємодії. У французькій мові, а ще більше у турецький, у порівнянні з українською виявляється патріархальність сімейного устрою. Зауважимо, що при цьому не принижується роль жінки, як матері та берегині сімейного вогнища, родинного затишку та втілення сімейних і духовних цінностей. У більшості випадків в усіх мовах спостерігається звукова гармонія та милозвучність завдяки римі, але найбільшу кількість рим в пареміях демонструє саме українська мова. Це сприяє швидкому запам’ятовуванню прислів’я чи приказки. Серед літературних художніх засобів ми виявили алегорічні порівняння, протиставлення, фітоморфну і зооморфну метафори, іронію.