Досвід соціально-економічного розвитку Сінгапуру: особливості та можливості застосування в Україні

Abstract

У статті проаналізовано досвід соціально-економічного розвитку Сінгапуру. Систематизовано особливості соціальної політики Сінгапуру. Висвітлено етапи розвитку демографічної політики Сінгапуру. Проаналізовано динаміку демографічних показників, показників економічного розвитку та розвитку зовнішньоекономічної діяльності Сінгапуру. Систематизовано досвід успішного розвитку Сінгапура у таких сферах, як: 1) соціальна політика – урахування етнічної і релігійної структури суспільства, пропозицій громадських організацій; зниження соціальної напруженості через вирішення мовного питання; розвиток соціальної інфраструктури; відмова від державного страхування на користь фондів індивідуального заощадження; 2) демографічна політика – спрямованість на зниження народжуваності; 3) антикорупційна політика – наділення широкими повноваженнями Бюро з розслідування корупції; формування психологічного сприйняття корупції як ганебного явища; удосконалення антикорупційного законодавства; високий рівень заробітної плати чиновників; 4) економічна політика – забезпечення сприятливого інвестиційного клімату; зосередження уваги на розвитку пріоритетних галузей економіки; експортна орієнтація економіки; ефективна податкова політика. Запропоновано підхід щодо застосування успішних практик соціально-економічного розвитку Сінгапуру в Україні. Обґрунтовано застосування в Україні сінгапурського досвіду розвитку: 1) соціальної політики (а саме побудови соціальної інфраструктури та реформування пенсійної системи), 2) антикорупційної політики (а саме посилення системи покарань для усіх учасників корупційних схем; забезпечення високого рівня заробітної плати на усіх рівнях державної влади, розгортання інформаційної кампанії з протидії корупції); 3) економічної політики (а саме покращення інвестиційного клімату, забезпечення державної підтримки розвитку пріоритетних галузей економіки, спрощення системи оподаткування та нарощування експортного потенціалу); 4) цифровізації економіки та соціальної сфери (а саме розвиток інформаційного сусупільства, ІТ-технологій, електронного врядування).