Реалізація принципу соціальної справедливості в оподаткуванні фізичних осіб

Abstract

Проблема реалізації принципу соціальної справедливості в оподаткуванні сьогодні постає особливо гостро, оскільки розмір середньої заробітної плати в Україні, порівняно з багатьма країнами ЄС та світу, є значно нижчим. У зв'язку із цим, виникає необхідність дослідити, яким чином в українському податковому законодавстві реалізовано принцип соціальної справедливості. Із ухваленням Податкового кодексу України принципи побудови та призначення системи оподаткування було замінено на принципи податкового законодавства. Наявне сьогодні визначення принципу соціальної справедливості майже не відповідає своїй сутності, оскільки податки, установлені в Україні, не прив'язані до показника платоспроможності платників податків. Переходячи у 2004 році до пропорційної системи оподаткування доходів фізичних осіб, держава намагалася забезпечити вихід із тіні значної кількості доходів платників податків. Але, як виявилося, зростання надходжень податку на доходи фізичних осіб було зумовлено підвищенням заробітної плати, а не збільшенням довіри платників податків до держави. Проблема соціальної справедливості в оподаткуванні фізичних осіб в основному полягає у відсутності в українському податковому законодавстві неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що зобов'язує майже всіх фізичних осіб сплачувати податок на доходи фізичних осіб, незалежно від розміру заробітної плати (винятком є особи, у яких, завдяки застосуванню податкової соціальної пільги, базу оподаткування може бути зменшено). Окрім того, слід зауважити неврахування в системі оподаткування фізичних осіб різного розміру заробітних плат, сплачувані в різних регіонах України, що призводить до значного розриву між середньої заробітною платою в центральних та західних регіонах України. Тому авторами обґрунтовано запровадження в Україні єдиної ставки податку на доходи фізичних осіб на державному рівні та регіональної надбавки з урахуванням показників соціально-економічного розвитку регіонів.