Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/34680
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorСвинаренко Н. О.-
dc.date.accessioned2024-12-13T20:38:29Z-
dc.date.available2024-12-13T20:38:29Z-
dc.date.issued2024-
dc.identifier.citationСвинаренко Н. О. Особливості антирелігійної політики і атеїстичне виховання у радянській Україні у 20-30-тих рр. ХХ ст. / Н. О. Свинаренко // Духовно-інтелектуальне виховання і навчання молоді вХХІ столітті : міжнар. період. зб. наук. пр. / за заг. ред. В . П. Бабича, О. М. Хвостиченка. - Харків; Бостон ; Кельн: НДВП «Інтелект-Експрес-Капітал», 2024. - Вип. 7. 192 - С.112-122.uk_UA
dc.identifier.urihttp://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/34680-
dc.description.abstractУ 20-30-ті рр. ХХ ст. антирелігійна пропаганда у радянській Україні набувала великих розмахів. У ході антирелігійної радянської політики школа займала досить вагоме місце. Метою проголошуваної антирелігійної політики було знищити православні, католицькі (греко-католицькі, мусульманські, протестантські та ін.) ідеологічні суспільні канони, зламати віковічні родинні устої, виховати людину нового «радянського» взірця. У великих населених пунктах почали у значній кількості відкривати ясла, цілодобові дитсадочки та інтернатні заклади різниого профілю. За таких умов родинне виховання різко втратило свій авторитет, особливо у містах. Нормальним явищем стали привселюдні відмови від батьків, яких радянська влада запідозрювала у співпраці з тодішніми класовими ворогами. Навіть у дитячих садочках малюків навчали вихователі, що духівники у храмах – це погані люди, які відволікають довірливих працьовитих людей від роботи і пропагують дуже сумнівні наративи. Атеїзм став новою панівною ідеологією радянської влади. Тобто, підростаюче покоління було свідком безкарних злочинів проти людяності. Радянське атеїстичне виховання як кричуще явище порушення прав людини особливо помітно при аналізі життя мусульманських родин на Україні (їх діти завжди жили ізольовано від українського населення, і при храмах здобували навчання та вчилися жити за класичного мусульманського виховання). Антицерковнаде дерржавна література, яка видавалася у той час, попри значний рівеь неосвіченості більшості населення, не витримувала жодної критики і не виконувала високі партійні завдання. Однією з форм боротьби з релігійністю населення був показовий психологічний тиск на вірянин зі сторони співробітників. Тому у своїй більшості, люди змушені були приховувати свої релігійні погляди, аби не зашкодити своїм родинам. Комуністичні карнавали, що проводилися у дні великих релігійних свят і мали на меті знищення релігійності серед пересічного населення, були найяскравішими проявами радянської антицерковної державної політики.uk_UA
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.subjectатеїзмuk_UA
dc.subjectантирелігійна пропагандаuk_UA
dc.subjectатеїстичне вихованняuk_UA
dc.subjectантирелігійні заходиuk_UA
dc.subjectантирелігійна літератураuk_UA
dc.subjectруйнації храмівuk_UA
dc.titleОсобливості антирелігійної політики і атеїстичне виховання у радянській Україні у 20-30-тих рр. ХХ ст.uk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Статті (УФІ)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Свинаренко_стаття.pdf386,75 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.